Мовля́ють ; Мовля́ли [ми] , у знач. вставн. сл. — уживається для вирізнення слів, які належать не тому, хто говорить, а комусь іншому.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
мовляти — дієслово недоконаного виду рідко … Орфографічний словник української мови
говорити — 1) (володіти рідною / чужою мовою; користуватися чужою мовою), розмовляти, балакати; лопота[і]ти (незрозумілою для слухача мовою) Пор. белькотати 2) (передавати словами думки, почуття тощо, повідомляти про щось), казати, промовляти, вимовляти,… … Словник синонімів української мови
заспокоїти — заспокоювати (розвіяти неспокій, тривогу тощо), у[в]тішити, у[в]тішати, стішити, у[в]тихомирити, у[в]тихомирювати, у[в]гамувати, у[в]гамовувати, у[в]говтати, у[в]говтувати, у[в]гомонити, у[в]гомоняти, погамувати, погамовувати; пригамувати,… … Словник синонімів української мови
